Юридическая консультация

ВОПРОС № 1

Могу ли я претендовать на владение квартирой родителей? У меня есть брат. Знаю, что родители написали завещание и передают квартиру только брату. Я могу через суд получить половину?

 

Ответ юриста ЮФ «СИНТЕЗ»:

В соответствии со ст. 1233 ГК Украины завещанием является личное распоряжение физического лица на случай своей смерти. Завещатель может назначить своими наследниками одно или несколько физических лиц, независимо от наличия у него с этими лицами семейных, родственных отношений, а также других участников гражданских отношений (ст. 1235 ГК Украины).

При этом, следует указать, что Гражданским кодексом Украины предусмотрен круг лиц, которые имеют право на обязательную часть в наследовании, а именно:

—        малолетние,

—        несовершеннолетние,

—        совершеннолетние нетрудоспособные дети наследодателя,

—        неработоспособная вдова (вдовец) и нетрудоспособные родители.

Указанные лица наследуют независимо от содержания завещания, половину доли, которая принадлежала бы каждому из них в случае наследования по закону (обязательная доля)(ст. 1241 ГК Украины).

Если Вы относитесь к кругу лиц определенных указанной статьей, то Вам нет необходимости обращаться в суд для получения части наследственного имущества. Если Вы не относитесь к кругу лиц имеющих право на обязательную долю наследства, но у Вас есть сомнения по поводу того, что волеизъявление Ваших родителей при составлении завещаний не было свободным и не отвечало их воле либо завещания составлены с нарушением требований относительно их формы и удостоверения, Вы их можете оспорить в судебном порядке.

Статьей ст. 1257 ГК Украины предусмотрено, что в случае признания недействительным завещания наследник, который по этому завещанию был лишен права на наследование, получает право на наследование по закону на общих основаниях.

В соответствии со ст. 1261 ГК Украины по закону в первую очередь право на наследование имеют дети наследодателя, в том числе зачатые при жизни наследодателя и родившиеся после его смерти, тот из супругов, который его пережил, и родители. То есть, в случае признания завещания недействительным, Вы будете иметь право наследования по закону наравне с Вашим братом.

 

ВОПРОС № 2

Чи можу я звернутись до суду з позовною заявою до  чоловіка про поділ майна, якщо ми з чоловіком за час перебування у шлюбі придбали майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: ТОВ «1» та  ТОВ  «2»?

 

Ответ юриста ЮФ «СИНТЕЗ»:

При вирішенні спору щодо поділу спільного майна поділу підлягає все майно подружжя, до складу якого включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи в суді, та те, що знаходиться в інших осіб; враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї.

Якщо виділити в натурі частину із загального майна не можна, хтось один із подружжя має право на отримання від іншого грошової або іншої матеріальної.

компенсації вартості його частини. Проте, така компенсація може бути надана лише за згодою колишньої дружини чи чоловіка.

Так, відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно з законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Таке ж право співвласників передбачено і ч. 3 ст. 358 ЦК України.

Згідно рішення Конституційного суду України від 19.09.2012 р. по справі №17-рп/2012 «Право подружжя на поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Також Конституційний суд зазначив: Відповідно до Конституції України усі суб’єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Одним із видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).

Вклад до статутного капіталу та виділене із спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

На думку Конституційного Суду України, приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, — це окремий об’єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об’єктом їх спільної сумісної власності.

Отже, Ви можете звернутись до суду з позовною заявою до чоловіка про поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя та виділити у власність в рахунок поділу майна 50 відсотків майна ТОВ «1» та ТОВ «2».

 

ВОПРОС № 3

Здравствуйте, подскажите, пожалуйста, как я могу продать свою законную 1\2 часть квартиры без согласия других членов семьи? Квартира приватизирована, на руках никакой подтверждающей документации нет.

 

Ответ юриста ЮФ «СИНТЕЗ»:

Згідно ЦКУ Стаття 362. Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності.
1. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
2. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.
Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна — протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.
3. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.
4. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця. Одночасно позивач зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.
5. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

 

ВОПРОС № 4

Добрый день. Мы с женой прожили 7 лет в гражданском браке в ее квартире (квартира приватизирована) я там не прописан. За время совместного проживания я сделал ремонт в квартире примерно на 25 000 у.е., потом у нас родился сын (прописан там же) через год мы приобрели в совместное пользование машину за 20 000 у.е. (оформлена на жену). В 2013 жена забрала ребенка и хочет переехать к другому в частный дом (с ребенком встречаться не запрещает) и продать квартиру. Возможно ли отсудить мои материальные затраты? Спасибо.

 

Ответ юриста ЮФ «СИНТЕЗ»:

Так, можливо, але для цього необхідно пройти певну судову процедуру.
Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сімґєю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Майно набуте жінкою та чоловіком які проживають фактично однією сім’єю може бути поділене за взаємною згодою на підставі нотаріального договору.
Якщо така згода  відсутня розподілити майно можна лише в судовому порядку.
Судова процедура поділу майна у «цивільному шлюбі»  є  складною, оскільки крім встановлення юридичного факту наявності фактичної сім’ї між чоловіком і жінкою, вимагає також збирання доказів щодо, можливості віднесення майна до спільної  власності.
Майно, набуте цими особами під час спільного проживання, належить жінці та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, один із них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, догляд за тяжко хворими батьками тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута під час спільного проживання, крім речей індивідуального користування, є обґєктом права спільної сумісної власностіподружжя. Фактичне подружжя має однакові права, як і зареєстроване подружжя, на володіння, користування і розпорядження майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.
Для того щоб можна було визнати спільним майно фактичного подружжя, необхідно довести, що обидва з подружжя знаходились у фактичному шлюбі, а цей факт необхідно доказувати виключно в судовому засіданні.
Такий факт встановлюється судом у порядку окремого провадження .Це рішення  дає можливість фактичному подружжю провести в суді поділ майна.
Відповідно до частини статті 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сімґєю чоловіка та жінки без шлюбу, якщо вони не знаходяться в іншому шлюбі.
Заява про встановлення такого факту може бути подана за місцем проживання заявника.
Заява про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без шлюбу, які не знаходяться в іншому шлюбі, приймається судом щодо тих правовідносин, які виникли після 1 січня 2003 року, тих правовідносин, які виникли раніше, не породжують юридичних наслідків.
Стаття 74 СК не обмежує і не встановлює часу спільного проживання чоловіка та жінки без шлюбу для поділу спільно набутого майна — вони повинні довести суду початок і кінець такого проживання і набуття в цей період спірного майна.
Для правильного і своєчасного розгляду справи про встановлення факту суд повинен в своєму розпорядженні мати такі докази:
свідоцтво про народження дітей, в якому фактичне подружжя в добровільному
порядку записаний батьком (матірґю);
виписки з будинкової книжки або паспорта, з яких буде видно, коли і як хто прописаний чоловік (жінка), коли виписаний і в звґязку з чим;
різного роду документи, з яких буде видно, що фактичне подружжя вважали себе подружжям;
анкети, інші документи, які оформляються за місцем праці, у Пенсійному фонді, військкоматі;
різного роду заяви, які подаються на одержання субсидій, пільг;
оформлення заповітів;
ділове і особисте листування (листи, фотографії, картки тощо), з яких було б видно, що фактичне подружжя вважали себе дружиною та чоловіком, вели спільне господарство, піклувалися один про одного;
квитанції на імґя одного і другого зі сплати комунальних послуг, інші витрати щодо утримання будинку, квартири;
спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва на право власності, дані про реєстрацію рухомого майна);
довідка комунальної дільниці, вуличного комітету про те, що фактичні подружжя проживають разом, з якого часу;
дані, що фактичні подружжя не знаходяться в іншому зареєстрованому шлюбі.
Даний перелік документів і доказів не є вичерпаним, оскільки в різних ситуаціях за різних обставин можуть бути надані і інші докази, наприклад, показання свідків, акти комісій, вихід суду за місцем проживання фактичного подружжя.
У рішенні про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без шлюбу необхідно вказати:
— дані про чоловіка та жінку, їх сімейний стан до створення фактичної сімґї;
— точно вказати, коли вони стали спільно проживати (дату) і де проживали (дата, адрес, кому належить житло тощо);
— у чому полягало їх спільне проживання (як чоловіка, так і дружини);
— докази, на підставі яких був встановлений цей факт;
— якщо спільне проживання було закінчене, то коли (дата), з чиєї вини.

 

ВОПРОС № 5

Здравствуйте, у меня такой вопрос — собираюсь подать иск об алиментах, но не знаю, какую сумму указать. Муж работает неофициально, доход нестабильный. Если очень большую сумму написать, суд все равно не установит такого, а если маленькую — себя обделить тоже не хочется…можно как-то обойти это, и в заявлении конкретных сумм (или частей доходов) не указывать?

 

Ответ юриста ЮФ «СИНТЕЗ»:

Згідно статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України). Згідно з Законом України «Про державий бюджет на 2013 рік» станом на 01.01.2013 мінімальний розмір аліментів для дітей віком до 6 років становить 291,60 грн, для дітей від 6 до 18 років відповідно 363 грн.
Отже, вкажіть в позові таку суму аліментів, яку суд може зменшити, але не менш 30% прожиткового мінімуму.
Крім того, не зайвим буде обґрунтувати і підтвердити вказану суму в позові копіями квитанцій на постійні витрати на дитину (лікарняні, дит.садок, їжа, одяг, додаткове навчання та ін.).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *